Римсько - католицька парафія св. Августина м. Перечин

Місто Перечин в історичних документах,списках володінь,писемних працях згадується уже у 1266,1349,1425 роках. Спочатку це було поселення,пізніше село,а в 1947 році-районний центр,селище міського типу та 4 березня 2004 року Верховна Рада України надала Перечину статус міста.        

         

          Тут проживає 7800 чоловік

          Висота над рівнем моря-265 м.

          Протяжність цого з півночі на південь-7-8 км.

          Відстань від Ужгорода-21 км.

 

       До підніжжя невеликої гори,чи вірніше пагорба Гурка, притулився божий храм-римсько-католицький костел св.. Августина, який у 2006 році відзначив свій славний ювілей-100 річчя.

       У географічному словнику Угорщини1839 р. Перечин згадується як село,в  якому проживало 70- римо-католиків, 759-греко-католиків і 76 євреїв. А в 1903 році тут проживає 2 тис.чоловік.

         У 18-19 ст. Перечин втягується у ринкові відносини, якому сприяли наші ліси, поява залізничної дороги Вел. Березний, Перечин. Та само  це дало поштовх заснувати, акціонерною фірмою «Бантлін», хімічний завод у Перечині(1893) Завдяки розвитку промисловості, виникнення залізниці зросло і населення за рахунок іноземних фахівців: італійців, німців, словаків, угорців, яких запросив "Бантлін"

        Число римо-католиків зросло приблизно до 680-700 чоловік. Перечинська римо-католицька спільнота утворилася у 1902 році. Вони почали настоювати на будівництво римо - католицького храму, бо до того вони відвідували греко-католицькеий храм св.. Миколая, споруджений на г. Гурка.

        У 1905 р. італієць Гайотто Франческо купує від родини  Зіма Ференца земельну ділянку під будівництво костела, старостою був Верджак. Для будівництва храму завод виділив 10 тис. крон та решту грошей склали вірники.

       Фундамент і стіни із каменю привезеного на возах із Сухого Потока, із Теплої Ямки та мурували італійці Комінотто Санто із синами, Меніс Яків, Гайотто Ф.  Столярні роботи: двері, вікна, лавиці, вівтарі (спочатку був виготовлений центральний св.. Августина а також на правому боці вівтар Ісуса, через пів року після висвячення храму, зроблений був і третій вівтар  Пречистій Діві Лурдській).  Все це було виготовлено в столярній майстерні Гоєр Олександра.

     Костел був збудований і висвячений у день св.. Августина 1906 року. Костел належить до еклектики, яка виникла у буржуазній Франції в кінці ХVIII  - поч.ХХ ст..

        Розміри храму:      Довжина 24м, 

                                       Ширина- 9 м.

                                               Висота-34 м.

            Є дзвіниця: 2 дзвони зразу були освячені із храмом а малий дзвін поставлений і освячений через два роки на свято св.. Августина. У костелі є корпуси та секрестія, прекрасний орган. Корпус церковного органу виготовлений був у середині ХІХ ст. а внутрішні частини між 1920 – 1939 роками. З 1914 р. Перечин став плебанією. Метричні записи почали вести з 1920 р. Першим парафіяльним священником був Бартфої Кальман. При ньому в 1934 році був проведений внутрішній ремонт  костела. 

Наступником Бартфоя був Штеффель Дьордь (нар. У 1910 р.) Наступні священники були Ланцькі, Шорош, Ларінець Адальберт теж у 30-40 р.служили у нашому костелі.

У 1943-1945р.священиком був Прібуш. З 1945 по 1947 р. був о.Йосип Йовжічко (родився в Капушанах)жив на квартирі у сімї КоміноттоАртура а в 1946-1947 роках підготував дітей до першого причастя. У 1947 році він виїхав у Чехословаччину і наша  церква вже не мала постійного священика, дітям не дозволено було відвідувати церкву. Був священиком у нас Буйолов Бернард. Трохи покращилося становище духовне, коли прибув із заслання  духовний отець Горват Августин. Він проживав на квартирі у сімї Ігнац Імрія,  обслуговував всю Турянську долину, хрестив дітей, тайно вінчав, робив похорони. За нього проведений був зовнішній ремонт костелу.

У 1979 році, під керівництвом майстра Молнара Михайла,  весь ремонт робили силами вірників: жінки Комінотто Агнеса, Бублак Елізавета, Коцка Клара, Гоєр Ганна, Штіфель Марія, робили суміш із цементу, а підсобні чоловіки (Ігнац Людвіг, Гренцер Василь, Нодь Людвиг, Смоляр Іван) працювали зранку і ввечері після роботи. Перечинський костел переживав дуже тяжкі роки коли віра жорстоко переслідувалась, костьол закривали а священників без вини на Сибір відправляли на заслання .Мало хто повернувся….

 Наш костел діяв постійно, якщо не було священиків то вірники самі молились над померлим і ховали його, тихо проводили молитви у храмі, літанія а також своєчасно розплачувались з великими податками і різними фондами. Весь атрибут Т-Реметівського костелу 45 років зберігався у Перечинському храмі (відповідальні були члени двадцятки: Бублак Е.,Ігнац Л., Гренцер, Комінотто, Підгородська О., Коцка К., Федор А.)

 

Чорна хмара насунулась на вірників тоді, коли антихристи почали знімати, ламати хрести. 

Але наші парафіян и зразу добре зреагували і хрест який біля дороги у костелі стояв, перенесли глибше у церковний двір і поставили близько біля костела, відвернули від центральної дороги. Іншою була доля хреста,який стояв у дворі перед хатою Райц Василя. Вірники його вибрали і поставили на старому цвинтарі. Там він стоїть по сьогоднішній день.   

У той час забирають із костела о.Августина Горвата, мотивуючи, ніби він переховує бувших в’язнів-священиків греко-католицької церкви, тайно хрестить дітей, навчає і готує дітей до Першого Причастя і т.д.

            Через два роки до нас направляють працювати священиком о. Товта.

            Після нього до нас прийшов працювати о. Петро Жарковський. При ньому повернуто було, згідно акту, весь церковний  атрибут Т- Реметівському римсько-католицькому храму св.. Юрія,який зберігався більше 50-р.у костелі св.. Августина.

Першими місіонерами на Закарпатті були священики із Словаччини. У 1993 р., згідно рішення Апостольського Нунція на Україні Антоніо Франко центром місіонерської діяльності стає м. Перечин. Першими священиками – місіонерами у нас були духовні  отці о. Ян Снягнічан СМ, після нього о. Станіслав Зонтак СМ, о. Ігнац Маткульчик. При них було куплено будинок недобудований від жителя Перечина О. Матьовки,під фару. 

Після них приїхали у нашу парафію о. Франтішек Горнішек СМ, о. Йосеф НогаСМ. Вони закінчили будівництво фари. При них були організовані десятники перед Різдвом Христовим, які ввійшли уже в традицію церкви. Відвідування девять родин, які приймають до себе вірників із іконою Святої родини на молитву. На зміну їм прийшов до нас душпастирем працювати о. Мілан Шашік, СМ, а помічниками його були молоді священики, вихідці із Закарпаття, о. Анатолій Товкан СМ, о.Михайло Талапканич СМ. Організовувались літні табори для оздоровлення і відпочинку дітей і дорослих у Синяку, паломництво два рази в Рим, в Угорщину, в Маріо-Повч до Львова на зустріч із Папом Іоаном Павлом ІІ.

Великим святом було відзначено день св.. Августина у 2000 р. коли о. Мілан до нас запросив паломників із Польщі і вони привезли у подарунок для храмів римсько-католицьких та греко-католицьких  парафії ікони Божого милосердя і монштранцію, а також із Словаччини приїхали учасники духового оркестру.

            При парохові о. Мілана було  з великима труднощами викуплено будинок від сімї Югас, для створення Пасторачного центру та закладено було фундамент,стіни, покрито. Почалася стройка Каритасу, але не закінчено.

Богу дякуємо,що вперше у 2003  назначається священиком наш юнак Новак Віталік, а по його стопах пішов Шпак Юрій.,а зараз ще один наш юнак, Гал Юрій, пішов вчитися у духовну семінарію у м. Городок. О. Мілан був ініціатором створення Хресної Дороги на пагорбі Гурка. Спочатку встановлений був хрест.Папа Іван Павло ІІ призначає його  6 січня  за владику для греко-католицької церкви. Після владики Мілана парохом нашого костела стає о. Анатолій. Він зберігає всі добрі починання своїх попередників. Будує капличку Пречистій Діві у дворі костела. Організовує поїздки на відпусти.Адміністратором парафії стає о. Антон Єдінак СМ. За цей час до нас прийшли працювати священиками о. Адам Строчинський СМ з Польщі, о. Микола Добра СМ, виходець із села Довге Закарпатської обл.. (2010р.), о. Станіслав Ірисик СМ, котрий проводить реколекції для сімейних пар, навчає молодь як молитися.

            Дуже багато роботи зроблено нашим парохом о. Антоном; закінчено Хресну дорогу, завершено будівництво Пасторачного центру, упорядковане церковне подвіря, продовжується будівництво будинку сімейного типу. Літом діти відпочивали у чудовому санаторію «Водограй» та Пасторачному центрі. Цікаво проводиться дозвілля дітей ,вилазки в природу,санкання зимою,новорічні та різдвяні свята , коляди.Створено під керівництвом о. Миколая Добра СМ та сестрички Клари Кучак благодійну організацію АІС. Діє хор дорослих і дітей,яким керує сестра Клара, яка з усією відповідальністю відноситься до своїх обов’язків. Доброю і чудовим дизайнером була сестра Анжеліка, яка багато уваги приділяла оформленню і підготовці храму до великих свят а також щоденної служби. Ми з жалем сприйняли вістку,що і сестра Клара,і сестра Анжеліка направлені працювати в Ужгород. Багато хороших слів хочеться сказати на адресу молодих місійних сестер Катарини, Алени,Ульріки, Вінценти, Святослави, Анжеліки, Клари. Це дійсно були чудові,запальні організатори по вивченню Катехізму, по підготовці дітей до Першого Причастя, сестри повністю віддавали себе служінню Богу і людям . Вони возили дітей у Словаччину в Удевське відпочивати.

У 2005 р. ми приймали паломників із Латвії, які пішки і з великим хрестом та статуями Ісуса і Богородиці,направлялися спочатку у Ватикан для благословління папою Іоаном Павлом ІІ,а потім путь їх пролягла на святу землю.

            Хорошою традицією у нас є те,що кожного року 31 грудня збираємось до храму з нашим парохом о. Антоном і складаєм подяку, молитву богу за прожитий рік і просимо Божої благодаті у новому році не тільки для своїх вірників, але і  людей Перечина, нашої держави та всього світу. Опівночі дзвони наші розривають нічну тишину, сповіщають Перечину що у свої права з Божою поміччю вступає Новий рік.

             Активними є наші діти, під час проведення КВВ у Середньому,яке завжди пов’язане із життям Ісуса, святих, ставляться винахідливі сценки-сміховинки із життя людей. І в 2010 р. у Середньому проводилось щире християнське змагання.

 

         За все що було прожито у нашому храмі св.. Августина вірниками,священиками, сестрами ми вдячні Богу,що ніколи не зрадили і не втратили віру,що працюємо для спасіння душі.

Святій Трійці,співаєм Осанну! А Матері Божій-славу!

 

                                                                                                                                                          Із матеріалів Бублак Зіти

Фотографії до історії