
Св. Вікентій був в свій час дуже сприйнятливий до терпіння та біди людей, яких йому
посилає Бог. Він бачив покинутих людей, хворих у соїх домах. Збирав залишених немовлят, яких
відкинули власні матері. Співчував
рабам, які приковані до лодок жили в нелюдських умовах, бачив поранених солдатів
на полях бою, яким ніхто не допомагав, бачив в'язнів в жахливих умовах, голодуючих - особливо під
час тридцятилітньої війни, а також бачив і духовну біду людей, особливо на
селах, про яки ніхто не старался, котрих ніхто не повчав про спасу... Його погляд
- проникнутий духом Ісуса Христа та євангельською любов'ю, недозволив йому
пройти без огляду на таку
біду.Вікентій де Поль був уважний також і до співробітників, котрих йому посилав
Бог, і геніальним способом залучав їх до служби терплячим братам та сестрам .

Сестри живуть спільним життям в
співтоваристві, звідки виходять для служіння , і куди приходять для черпання
сили, щоб могли бути в світі свідками Христової любові. Основний Дім спільноти
знаходиться в Парижі , Руе ду Бак 140 /Rue du Bac 140/, де
знаходиться відома каплиця з'явлення Панни Марії Чудотворного медальйону, де в
1830 з'явилася Діва Марія сестрі св. Катерині Лабуре /Katarína Laboure/ та просила, щоб був виготовлений медальйон за зразком, який
запропонувала діва Марія.
Спільнота дочок християнської любові
поширилася в 91 країні світу. По можливості, сестри уділяють увагу дітям та
молоді в Спільноті Маріїнської молоді, співпрацюють зі священниками Місійної
спільноти, живуть з допомогою поширення Чудотаорного медальйону. Адже навіть сьогодні, так як ті перші - Бог кличе бажаючих йти на
дапомогу людині в біді, наслідувати Його і цілим серцем жертвувати себе з
євангельським завзяттям та любов'ю так, як це робив Ісус Христос, коли жив на
землі. Поле їхньої діяльності є широке.