MENU

            Парафія Оноківці              
                                                      
            Хроніки вперше згадують поселення Оноківці у 1412 році під назвою Фелше Домоньо. Римсько-католицька церква в селі зміцніла в ХІ
V столітті. У 1727 році у селі, що
належало королівській казні, виникла велика парафія, яка включала ще і території велико-березнянської та тур′я-реметянської парафій.

Початок метричних записів: 1732 рік.

З небагаточислених письмових згадок (які було знайдено, коли перекривалася дзвіниця – 2003 рік) відомо, що колись у селі стояла стара дерев’яна церква. 1761 року, коли на престолі перебував найсвятіший папа Климент ХІ, за регентства Марії Терезії і співрегентства Франциска, який був обраний Лотарингією Єгерським єпархіальним імператором римлян із наставників Баркочі в Фелше Домоньо – Оноківцях  був поставлений храм (кам’яна споруда) завдяки графові Францискові Плаї із Марчельгази, парохові цього володіння шановному панові Себастьяну Кашшаю, на пожертвування пана Андрія Рускоці.                   Її посвячення на честь Відвідин Діви Марії відбулося 19 травня 1761 року в присутності архідиякона Ужгородського Емеріха Горвата.

         У 1809 році на двох окраїнах села парох Пал Арваі звів каплиці  на честь св. Івана Непомуцького та св. Венцела.

         Фелше Домоньська – Оноківська церква була повністю відновлена 20 вересня 1857 року після революції Людвіга Кошута. В той час правив найсвятіший римський понтифік Пій ІХ; послідовник революції Фердинанд, імператор Австрії відмовився від корони, а на трон тільки ступив Франциск Йосиф І, імператор Австрії та король Угорщини. В 1857 році сатмарським єпископом був вельмишановний пан Іоанн Гам - радник тайного статусу цісарсько-королівської  величності, архідияконом був пан Стефан Варга – ужгородський парох, а місцевим парохом був Михаїл Орящі, завдяки якому будова храму була відновлена.

         Року Божого 1879, коли на папському престолі перебував Леон ХІІІ, були відновлені вівтарі храму завдяки імператору Франциску Йосифу І, сатмарському єпископу Лауренціо Шляуху, графові  ужгородського комітату Наполеону Тирику, префектові Ужгородському Антонію Рутинерові, а також архідиякону  та ужгородському пароху Андрію Будішяку.

         В 1884 році будівля храму була заново перекрита завдяки королівській казні.

         У 1886 році на пожертвування вірників, через брата-францисканця Конрада Івестку була замовлена нова картина.

         1887 року на кошти королівської казни була відновлена вежа храму.

         Багато пережив оноківський костьол.  

         В 60-ті роки, коли закривали всі церкви, наш храм не переставав діяти тільки завдяки пароху

          о. Подарило та вірникам Ковач Зузані та Борис Вірі, які відстояли його і не дали закрити.   

          В той  самий час був відновлений інтер’єр храму.  Верхній ряд органних труб походить з ХІХ ст.

Все інше виготовлено Ференцем Марцелом у 1943 році.

2003 рік – заново перекрита дзвіниця. 

2005 року  повністю відновлена електропроводка, проведений ремонт сакристії.  

            2006 рік – відновлено інтер’єр храму.